текст — Юрій Бугаєв
илюстрації — Audi AG
Не подумайте, що в мене щось особисте проти Audi — скоріше навпаки: саме цей бренд є моїм улюбленцем серед «великої німецької трійці». Перш за все завдяки тому, що саме «кільця» будують найкращі в світі потужні універсали — а я просто обожнюю поєднання драйву та зручності: це і є справжня сутність Gran Turismo, а не всі ці тісні дводверки для стиляг, схильних до мазохизму.
Та жарти жартами, але якщо говорити про суперкари серйозно, то чому я при всій моїй любові до Audi маю купити R8, коли за ці гроші можна придивитися до Porsche 911?
Однак, комусь у концерні Volkswagen здалася вдалою ідея запропонувати щось типу більш софтового варіанту Lamborghini Gallardo — і на Женевському автосалоні'2003 публіці було представлено концепт Audi Le Mans quattro.
Audi Le Mans quattro
Реакція відвідувачів Женеви-2003 на концепт дизайна Франка Ламберті була цілком позитивною і за 3.5 роки на Паризькому автосалоні'2006 було презентовано серійне втілення середньомоторного концепта. Нова модель отримала ім'я R8 — на той момент такий головний індекс мав бойовий прототип, за кермом якого було здобуто перемоги 2000, 2001, 2002, 2004, 2005 років у марафоні на витривалість «24 години Ле-Ману».
Збудували суперкар за середньомоторною концепцією, при цьому надавши трансмісії фірмові повнопривідні можливості quattro. Як результат, 4.2-літровий V8 потужністю 420 к.с. на 7800 об/хв, що міг надсилати до 70% з своїх 430 Нм на задні колеса (пікова тяга досягалася у диапазоні 4500-6000 об/хв), прискорював Audi R8 до 100 км/год за 4.3 с (за 4.6 с по паспорту) — це якщо коробка Graziano була механічною 6-ступеневою. В якості опції пропонували роботизовану коробку R-Tronic — з нею динаміка прискорення з місця була гіршою на декілька десятих секунди. Максимальна швидкість 420-сильного купе становила 301 км/год.
Audi R8 першої генерації зразка 2007 модельного року під час світового дебюту у Парижі
Доречі, у 2006 році спробувавши, як поводиться на дорозі новий суперкар Audi, 6-разовий переможець Ле-Мана Жакі Ікс сформулював свої враження від R8 наступним чином: «на сьогодні це кращий за керованістю автомобіль, створений для доріг загального користування».
8 грудня 2008 року лінійку модифікацій було розширено за рахунок 10-циліндрового варіанта R8 Coupe 5.2 FSI quattro — його 5.2-літровий атмосферний агрегат, який вже можна було побачити у моторному відсіку Lamborghini Gallardo LP 560-4, зробили трошки більш миролюбним, знизивши потужність з 560 до 525 к.с. на 8000 об/хв. Втім, це все одно було більше, ніж півтисячі конячок під педаллю акселератора (а тяга дорівнювала 530 Нм на 6500 об/хв), тож до «сотні» 10-циліндрова повнопривідна Audi R8 прискорювалась за 3.7 с у варіанті із 6-ступеневою механікою або 6-ступеневою роботизованою коробкою R-Tronic (за паспортом 3.9 с).
Audi R8 Coupe 5.2 FSI quattro 2009 модельного року
На Франкфуртському автосалоні'2009 Audi R8 отримала подальше розширення лінійки пропонованих варіантів: тепер середньомоторний суперкар можна було придбати й у вигляді авто із відкидним дахом. За 19 секунд власник міг або поринути у сонячну ванну, або ж сховатися від сторонніх поглядів або негоди. На вибір пропонувалося або 430-сильний 8-циліндровий Audi R8 Spyder, або 525-сильний Audi R8 V10 Spyder.
Audi R8 Spyder першої генерації зразка 2010 модельного року
Після оновлення у 2012 можна було придбати цікаву версію R8 5.2 FSI Plus із коробкою S-Tronic — вона пропонувала 7 швидкостей, 2 счеплення та завдяки збільшеній до 550 к.с. потужності спринт з місця до 100 км/год за фактичні 3.4 с. Але найпотужнішою R8 першої генерації була навіть не вона, а лімітована Audi R8 Competition, яку присвятили закінченню виробництва першої генерації R8. Її презентували наприкінці жовтня 2014 року на автосалоні у Лос-Анджелесі — і на той момент це була найшвидша серійна Audi, що забезпечувалося віддачею на рівні 570 к.с. на 8500 об/хв. Спринт до «сотні» Audi R8 Competition виконувала за 3.2 с. Загалом було зібрано 60 примірників, ексклюзивність яких підкреслювалася композитним зовнішнім декором.
Друга генерація Audi R8 дебютувала у Женеві'2015 — і тут варто зауважити, що у другої генерації цієї моделі R8 була навіть електрична версія: відповідаючи електро-тренду, «кільця» презентували R8 e-tron на тому ж таки Женевському автосалоні'2015.
Два електродвигуни приводили у рух задні колеса, віддача становила 340 кВт (462 к.с. в еквіваленті), літій-іонна батарея Т-образної форми мала ємність 92 кВт/ч, заявлений виробником запас автономного руху складав 450 км, а стартовий спринт з місця до 100 км/год Audi R8 e-tron виконувала за 4 с. Пропонували цю модифікацію тільки у Європі, і зібрали такої техніки ну дуже обмежену кількість примірників: близько 100 одиниць.
Але звичайно ж, не електричний варіант «другої» R8 був її головною родзинкою.
Як на мене, збирати цю модель ще майже 10 років з моменту дебюту другої генерації дозволило поєднання переглянутого підходу до техніки та нова зовнішність. І якщо в плані техніки раніше особливих питань не було, то екстер'єр «першої» R8, наприклад особисто у мене, викликав враження непоганої спроби, але не більше. Із «другою» була зовсім інша справа: стайлінг від Флоріана Ліесе став справжнім прикрашенням лінійки моделей Audi.
Причому, значно покращена зовнішність відзеркалювала сутність автомобіля: друга генерація R8 пропонувалася виключно із 10-циліндровим двигуном, який можна було побачити й у моторному відсіку Lamborghini Huracan. Причому, на відміну від попередниці, його потужність не зменшували — просто запропонували 5.2-літровий атмосферний FSI як у 540-сильному варіанті R8 Coupe V10 (0-100 км/год за , так й з віддачею, аналогічною Huracan — 610-сильна версія мала назву R8 Coupe V10 Plus (0-100 км/год за фактичні 2.8 с).
Цікаво, що Audi R8 другої генерації можна було придбати й у задньопривідному виконанні. Спочатку це була лімітована R8 RWS (rear wheel series), що була презентована на Франкфуртському Автосалоні'2017б стала легшою за повнопривідну R8 на 50 кіло та мала загальний обсяг виробництва 999 одиниць. Втім, за два роки R8 V10 RWD стала повноцінною серійною моделлю.
А найшвидша R8 другої генерації мала назву R8 Coupe (чи Spyder) V10 performance quattro: її було презентовано як виконання 2019 модельного року, 5.2-літровий двигун мав віддачу на рівні 620 к.с. на 8000 об/хв, а піковий обертаючий момент складав 580 Нм на 6600 об/хв.
На спринт з місця до 100 км/год Audi R8 Coupe V10 performance quattro фактично витрачає 2.9 с. Задньопривідна версія — а R8 Coupe V10 performance можна було придбати й у виконанні RWD — помітно спокійніша, якщо так можна висловитись про динаміку на рівні 3.6 до «сотні».
Втім, ані значно покращена зовнішність другої генерації, ані потужні 10-циліндрові двигуни, ані можливість обрати повно- чи задньопривідне виконання та купе чи варіант із складним дахом — все це так і не зробило Audi R8 успішно працюючим ринковим механізмом: ті, хто хотів середньомоторний суперкар, все одно переважно обирали Lamborghini, а ті, кому хотілося потужну дводверну повнопривідну техніку, зупиняли свій вибір на тому ж таки 911 Carrera 4. Як підсумок, за 20 років виробництва найкращим за результатами продажів для Audi R8 був 2008 рік, коли покупцям передали 5656 автомобілів.
Тому розмірковування, чи лишати R8 у лінійці «кілець» (вони тривали більше 2 років) мали цілком логічний кінець: минулого березня середньомоторний суперкар було знято з виробництва.
Останньою Audi R8 стала 620-сильна версія performance quattro кольору Vegas Yellow.
На сьогодні достоменно невідомо, чи буде у середньомоторного суперкара Audi електричнрий чи гібридний послідовник.
P.S. у листопаді минулого року з виробництва було знято «молодше» інгольштадтське купе — Audi TT.
