Є історії, в реальність яких неможливо повірити до останньої секунди — аж поки вони таки не відбуваються. Тож, ось одна з них: Вальтер Рьорль — це людина, професія якої — це Porsche, тому зараз Ви бачите його саме в сучасних Porsche. Втім, мова не тільки про роботу: у його власній колекції багато 356-х та 911-х різних років. І коли я кажу «багато», я маю на увазі саме багато.
Але що в нього у серці? В серці цього доброго та великого спортсмена у 1965 році потрапив маленький зелений трилисник — і просто застряг у лівому шлуночку (це частина серця, що перекачує кисень в організм. З повагою, доктор Сенн). Тож, як тільки розмова заходить про Альфу, Ви помічаєте, як Вальтер починає посміхатися, як ця марка озивається у його серці.
Коротко кажучи, тема Alfa Romeo для нього емоційна.
Річ у тім, що у 1965 році 18-річний Вальтер Рьорль, який щойно отримав водійські права, разом із своїм двоюрідним братом Манфредом хотіли здійснити подорож до Сицілії на Giulia Super 1600. Звичайно, перед цим встановивши на ней 45-і «Вебери» від версії TI, оскільки штатних 98 к.с. їм здавалося замало — треба було більше 100. Зрештою, тодішня реклама стверджувала, що Giulia — це «сімейний седан, що виграє перегони», а в AMS попереджували про її «перевагу, яку слід використовувати лише помірковано, якщо Ви не хочете лякати інших учасників дорожнього руху» (під AMS мається на увазі авторитетне німецьке видання «Auto, Motor und Sport» — прим. AB S-E). Це цілком влаштовувало клан Рьорлів для подорожі на Сицилію.
Але так сталося, що перед поїздкою у аварії на своєму Porsche 356 загинув брат Вальтера, Міхаель Рьорль, який був на 11 років старший. Звичайно, це стало важким ударом для родини — і чітким знаком для мами Вальтера, що ні в якому разі її 18-річний син не поїде на Сицилію на цьому «сімейному седані, що виграє перегони» та не буде «лякати інших учасників дорожнього руху». Баста!
І все ж таки Вальтер та Манфред змогли переконати маму Рьорля дозволити їм поїхати на Сицилію.
От тільки погодилася вона лише за однієї умови: їхати вони мали на 55-сильному дизельному Mercedes 180 D. На цьому авто з ними просто не могло статися щось погане, навіть враховуючи те, як полюбляв їздити Вальтер.
Дійсно, так воно й сталося: брати подолали 10 тис. км. через усю Італію. Не знаючи мови, без Альфи, але усюди із відчуттям dolce vita — та Alfa Romeo навколо. Іноземні, захоплюючі речі, які так відрізнялися від їх рідної Баварії.
Доречі, їжа теж відрізнялася від звичної: оскільки у подорож Вальтер поїхав лише із 160 марками у кишені, харчування переважно забезпечувалося запасами з багажника 180 D — а в ньому переважно були консерви з м'ясної крамниці сестри Рьорля. Втім, одного разу — незважаючи на вимкнений 55-сильний дизель Мерса — Вальтер знайшов дещо ще, а саме два смачних солодких круасана, які можна було побачити у вітрині пекарні. Сповнений гордості, він купив їх, незважаючи на повне незнання італійської та не користуючись сторонньою допомогою. Однак, кулінарний шедевр був чимось більшим, ніж хотілося б двом мандрівникам: солодкий круасан насправді виявився рибним рулетом у листковому тісті. Розповідаючи про це, Вальтер майже не перестає сміятися: емоції на короткий час знов відносять його туди, де йому все ще 18 років.
Любов до Альфи та Італії народилася незважаючи на цю «рибну катастрофу». Тож, не дивно, що початок раллійної кар'єри Рьорля пов'язано, поміж інших моделей, з FIAT 850 та 1750 Bertone.
І ось тепер, у 2021-му році, ми стоїмо о 6-45 ранку (моя провина) при +10 градусах (Вальтер одягнений у національні бварські короткі шкіряні штані — це теж моя провина) біля найгарячішої на даний момент Alfa Romeo, яку Ви тільки могли б придбати за досить великі гроші (це вже провина Альфи). Мова про Giulia GTAm. Однак, Вальтер посміхається та ніби не помічає натовпу перед його будинком. Я запитую його, де можу припаркувати свій кемпер — а він дивиться на Альфу і навіть не кинувши оком в мій бік, відповідає: «залиш його там, на під'їзді перед моїм другим гаражем». Що може виявитися помилкою.
Але спочатку повернемось до Альфи: зазвичай, навіть після всіх цих років зйомок для різноманітних медіа, ти все ще почуваєшся винним, коли доводиться ганяти Вальтера туди-сюди по локаціях, щоб зробити потрібні кадри. Нам потрібен вигин дороги, нам потрібен пагорб, нам потрібна церква, де Вальтер одружився з Моні, щось з краєвидом на Баварський Ліс, нам потрібен сам ліс...
Зазвичай такі речі змушують людей закотити очі так, ніби їх смачний солодкий круасан після обіду виявляється тим самим рибним рулетом у листковому тісті.
Та цього разу все було інакше.
Сяяв Вальтер, сяяла Ліза, яка займається соцмережами, сяяв наш співредактор Кнут, сяяв і я. Вальтер сяяв тому, що попереду було багато швидкої їзди; Ліза теж сяяла, бо її кататимуть, багато та швидко; Кнутя сяяв, бо сяяв Вальтер — а я сяяв, бо усі були задоволені, настрій був чудовий і я, як єдина людина, яка безпосередньо працювала, міг спокійно фотографувати (а пізніше, коли Вальтер познайомиться із Альфою, сісти поруч із ним).
Та не встигли ми вирушити на першу локацію для зйомки, як я вже загубився. При цьому Вальтер навіть не думає використовувати арсенал Альфи на доріжках навколо свого будинку, хоча на годиннику близько сьомої ранку. У селищі він їде із швидкістю, на 10 км/год меншою ніж та, що дозволена — і це не чемна поведінка у присутності журналістів: його сусід стверджує, що Вальтер — єдиний хто завжди дотримується усіх правил дорожнього руху у населеному пункті. «Він справжній приклад для наслідування!». Та на відкритих шляхах...
Ось де час молитися!
Схоже, на ці пагорби сусід разом з Вальтером не підіймався. Тут за ним ніхто не їде. І коли я телефоную Лізі, щоб запитати де вони знаходяться, вона, сидячи поруч із Рьорлем, просто хіхікає мені у відповідь — а потім я чую «ааааааааа, оце було дійсно швидко!».
Вони вже забрали в мене 5 хвилин.
І це тільки розминка.
Рьорль дещо вміє за кермом. Так само, як дещо може й Альфа: 500 примірників цієї модифікації було поставлено на 20-дюймові колеса. 540 кінських сил 2.9-літрового бітурбового V6 переповнюють звуком титанову випускну систему від Akrapovic, завдяки великій кількості елементів з вуглецю (капот, дах, каркаси сидінь, карданний вал, дифузор, розширення задніх крил) вагу істотно зменшено — як наслідок, з місця до 100 км/год Alfa Romeo Giulia GTAm прискорюється за 3.6 секунди. Якщо точніше, завдяки переліченим елементам, заднім вікнам з полікарбонату, відмові від задніх сидінь та петлям замість повноцінних внутрішніх рукояток дверцят вдалося позбавитися 150 кг спорядженої ваги.
Покупцям пропонувалося обрати один з трьох кольорів: червоний металік GTA, зелений Montreal та білий Trofeo (прим. AB S-E: дивно, до чого тут Montreal — це ж кольори італійського прапору...). Звісно, до нас на зйомку потрапив червоний металік GTA. Усі представники прес-департаментів зі мною погодяться: немає нічого гіршого, ніж фотографувати червоний металік. Не робіть цього! Я б навіть сказав, що металіку взагалі не місце у цьому авто. Усі три кольори були б у десять разів красивішими, якби вони обійшлися без цього шику провінційних фотостудій. Це ж, врешті решт, не Swarowski. Це автоспорт.
Замість займатися зйомкою, я застрибую у машину. Безумовно, я довіряю Вальтеру Рьорлю на 100%, але все ж таки волів би опинитися разом із ним на Нордшляйфе. Хоча й розумію, що він добре знає доріжки Баварського Лісу, а вони знають його. Але ж вони навіть не мають центральної лінії розмітки — тобто, в нас немає ніякого плану Б на випадок, якщо на ідеальних траекторіях, які підготував для нас Рьорль, щось піде не так. І можна з легкістю уявити, як у наступному вигині дороги ми «приїжджаємо» прямісінько в лоба димчасто-сріблястому C 180 Classic якогось Хайнца-Віллі та Кристини з Ольденбурга — аж до середніх стійок салона, де на гачках для речей розвішено зручні бежеві куртки.
Рьорль тільки сміється — тут нікого не може бути, хіба що місцевий фермер. Але він о такий час ніколи не виїжджає на поле.
Ну що ж, тоді перейдемо до шостої спроби: чи відірвуться 20-колеса колеса від поверхні дороги, коли ми навмисно на повній швидкості вислизаємо на вершину пагорба. Вальтер називає це тренуванням.
Я схильний говорити про «лякати людей».
Втім, насправді Рьорль не тренується — він просто отримує задоволення. На його обличчі можна побачити Alfa-посмішку.
Коли ми повертаємося до селища і GTAm перестає гарчати, я запитую Вальтера: «які враження залишає така техніка у порівнянні із твоїми службовими автомобілями?».
«Чудово. Справді чудово! Цей звук... Це стільки емоцій! Подивіться на значок Quadrifoglio Verde — він справді унікальний. І те, як працює двигун — це чудово. Цей звук.... І це відчуття... (поплескує панель приладів) Я б мабуть взяв би собі таку, червону! В особисте використання».
«Чекай, що?! Я зараз все правильно почув — ти думаєш купити собі таку?» (тут можна було б поставити смайлик із величезними очима).
«Я дійно думав про це. Навіть гортав брошуру. Але ціна... Майже 180 тисяч. За ці гроші я отримаю дві М4. І вони ідеальні. Але, звичайно, не дадуть стільки ж емоцій, скільки Alfa. Вона не така ідеальна в кожну секунду — наприклад, диференціал не робить абсолютно те саме двічі: один раз він блокується і дозволяє ковзаючи вбік, чітко писати траекторію. А в наступному віражі внутрішнє колесо просто малює чорну лінію на дорозі. До того ж я гадаю, в нас тут більше немає нікого, хто займається обслуговуванням Alfa Romeo. Куди мені з нею подітися? Але чесно: якщо грошей вдосталь і можна дозволити собі таку машину — Ви просто повинні придбати її. Особливо, якщо у Вас є перша GTA».
Що ж, якщо Ви створили машину, яка змусила Вальтера Рьорля замислитися над поповненням власного гаражу, з усіма цими R, ST, SC, Carrera, RS та Turbo — Ви створили дійсно гарний автомобіль. А коли бачиш, як серце Вальтера ледве не вистрибує, усі можливі сумніви щодо цього знакають назавжди.
Зрештою, після того, як Рьорль поїхав, а емоції дня з ним та Giulia GTAm трошки вляглися, колекціонери та ентузіасти створили ще один привід згадати про цю Alfa Romeo: кілька днів тому стало відомо, що усі 500 примірників знайшли своїх власників*.
* — Alfa офіційно повідомила про те, що продано усі 500 Giulia GTAm та GTA, 1 жовтня поточного року.
Оригінальний матеріал про знайомство Вальтера Рьорля із Alfa Romeo Giulia GTAm було опубліковано 21 грудня поточного року.
оригінал публікації — видання Walter Magazine
фото — Thomas Senn
переклад та адаптація — Юрій Бугаєв
МАТЕРІАЛ ПІДГОТОВЛЕНО БЕЗ ВИКОРИСТАННЯ ПІДТРИМКИ ОФІЦІЙНИХ ПРЕДСТАВНИКІВ МАРКИ В УКРАЇНІ
