текст — Юрій Бугаєв
илюстрації — Ford Motor Company та Mecum
Нову модель одночасно презентували у 12 містах світу — окрім безпосередньо Нью-Йорка, де автомобіль представив особисто «батько Ford Mustang» Лі Якокка, майбутній фордівський бестселер демонстрували у столицях Австрії, Бельгії, Великобританії, Данії, Нідерландів, Норвагії, Португалії, Фінляндії, Франції, Швейцарії та Швеції.
Загалом подію висвітлювали більше 2 тисяч журналістів.
«Батько Ford Mustang» Лі Якокка на фоні одного з перших прототипів, виконаних у натуральний розмір, та серійного купе Mustang зразка дебютного 1965 модельного року
Щодо зовнішності, яка фактично була головною причиною зацікавленості клієнтв, то під час роботи над стайлінгом взірцем для дизайнерів став Lincoln Continental Mark першої генерації (з 1922 року Lincoln входить до складу концерна Ford).
Lincoln Continental Mark першої генерації зразка 1956 року
При цьому інформація щодо того, хто ж запропонував той варіант зовнішності, який надалі перетворився на перший серійний Mustang, розходиться: у Ford Motor Company говорять, що його автором є Гейл Хельдерман, а Лі Якокка згадував, що цей скетч зробив Дейв Еш.
Той самий найбільш вдалий варіант стайлінгу, який пізніше втілився у серійному Mustang
Ford Mustang став бестселером одразу, як то кажуть со старту: у перший тиждень новий автомобіль придбали 22 тисячі покупців, за перший календарний рік на ринку продажі становили більше 400 тисяч одиниць, а менше, ніж за 2 роки на ринку обсяг продажів Ford Mustang сягнув карколомного результату — клієнтам передали ключі від 2 мільйонів авто!
Окрім вкрай вдалої зовнішності цей фантастичний успіх мав ще й цілком наукове підгрунтя: Mustang став першою моделлю концерна Ford, яка створювалась під конкретне коло клієнтів, а не так, як це робилося у Детройті раніше — спочатку конструювали автомобіль, а потім виробник намагався знайти ту клієнтуру, яка в ньому буде зацікавлена.
Перш за все команда на чолі з Лі Якоккою звернула увагу на листи від клієнтури Ford, що надходили до відділу зв'язків із громадскістю: в них покупці продовжували цікавитись, коли на ринок вийде нова дводверна модель накшталт Thunderbird. Це стало повною несподіванкою, оскільки T-bird дебютував у 1955 і не користувався особливим попитом. Однак, на початку 60-х листи від клієнтів, що цікавились новим Thunderbird, навели на думку, що можливо дебют цієї моделі у середині 50-х був дещо завчасним — а ось тепер прийшов її час.
Ford Thunderbird першої генерації (1955)
Додайте сюди вивчення демографічної ситуації, яка продемонструвало, що впродовж 60-х років на ринку мала з'явитися аудиторія покупців, яка з'явилися на світ під час післявоєнного буму народжуваності. Причому, на долю групи у віці 18-34 роки мало припасти меншою мірою половина того гигантського припрісту продажів, який прогонозувався департаментом маркетингу. До того ж, окрім появи величезної купи молодих покупців, помітно збільшувалася доля клієнтури із вищою освітою — а такі люди частиші купували автомобілі, ніж менш освічена публіка. При цьому у 1970 році кількість студентів коледжів та університетів мала збільшитись вдвічі.
Нарешті, помітно змінювались вподобання покупців: вони все частіше відмовлялися від економічних авто, віддаючи перевагу більш яскравим та дорогим моделям.
Зараз підхід, за якого виріб створюється під певну аудиторію, вважається цілком нормальним та навіть єдино можливим. Однак, у середині 60-х це був справді інноваційний погляд на звичний процес — тож, Якокка ще мав переконувати правління Ford у тому, що підхід його команди та ставка на молодих покупців мають майбутнє.
Що стосується назви, то був момент, коли світ міг отримати Thunderbird-II замість Mustang: такий варіант запропонував сам Генрі Форд-ІІ. Однак, ця ідея нікому з правління не сподобалася — і не дивлячись на те, що зазвичай рішення Форда-молодшого не підлягали обговоренню, цього разу голова концерна не став наполягати.
Окрім Thunderbird-II перш, ніж затвердити назву Mustang, нову модель ледь не нарікли Ford Cougar (на етапі розробки новачок отримав саме таку кодову назву), Ford Bronco, Ford Colt, Ford Monaco, Ford Monte-Carlo, Ford Puma та Ford Torino. Останній варіант, який був італійською транскрипцією назви міста Турин, було відкинуто, оскільки на той час у Генрі Форда-ІІ тривав процес розлучення, при цьому він зустрічався із італійкою — тож, були люди з його ближнього кола, які вважали, що назва нової моделі, пов'язана з Італією, може викликати небажані балачки.
А остаточний варіант Mustang не тільки сподобався усьому керівництву концерна, але й походив не з світу тварин, а від назви легендарного літака-винищувача часів Другої Світової Війни — не дивлячись на силует пустуючого жеребця, використаного у оформленні передньої частини кузова.
Зверніть увагу на цікавий факт: на старті продажів Ford Mustang пропонувався у вигляді хардтоп-купе, кабріолета та фастбека. Вдумайтеся: менше, ніж за 2 роки, автомобіль із 2-дверним кузовом розійшовся мільонним тиражем. Рекордний результат!
Так виглядала лінійка Mustang'1965:
Ford Mustang Hardtop Coupe 1965 модельного року
Кабріолет Ford Mustang Convertible 1965 модельного року
Рекламна брошюра Ford Mustang 1965 модельного року із версією Fastback на обкладинці
Варто зауважити, що у Ford розглядали й випуск Mustang з іншими варіантами кузовів — відомо, що на шасі купе 1966 модельного року було створено прототип 3-дверного універсала:
Під капотом у «цивільних» Ford Mustang 1964-1965 років випуску міг знаходитись один з п'яти варіантів атмосферних бензинових двигунів:
— 2.8-літровий V6 потужністю 100 к.с.
— 3.3-літровий V6 потужністю 120 к.с.
— 4.3-літровий V8 потужністю 164 к.с.
— 4.7-літровий V8 потужністю 200 к.с.
— 4.7-літровий V8 потужністю 225 к.с.
— 4.7-літровий V8 потужністю 271 к.с. (версія HiPo)
Задньопривідну трансмісію комплектували або механічною 3-ступеневою коробкою, або ж «автоматом» на 3 чи 4 ступені.
Окремою релігією стали Ford Mustang у версії Shelby: у 1965 році Керролл Шелбі представив перший в історії Mustang GT350 Shelby з 4.7-літровим 310-сильним V8 Windsor HiPo (за американською системою виміру робочого об'єму двигун мав 289 кубічних дюймів), що мав модифіковану систему живлення двигуна із 4-камерним карбюратором Holley 725 CFM, полегшену конструкцію та був орієнтований на змагання (найпотужніший «цивільний» Mustang комплектували 4.7-літровим V8 Windsor HiPo потужністю 271 к.с.).
GT350 Shelby став культовим, а вже за 2 роки, у 1967-у, Шелбі презентував GT500 з 7-літровим V8 Cobra Jet (за американською системою виміру робочого об'єму двигун мав 428 кубічних дюймів) потужністю 360 к.с. із двома 4-камерними Holley 600 CFM у системі живлення. В якості коробки швидкостей пропонувався механічний 4-ступеневий агрегат.
В тому ж 1967 році на автосалоні у Нью-Йорку було презентовано Shelby GT500 KR — від «King of the Road». Автомобіль технічно переважно повторював «звичайний» GT500, але мав спеціально налаштовану підвіску.
На фото вище саме Shelby GT500 KR. Для 1968 модельного року — а так сталося, що окрім 68-го більше ніяких у історії GT500 KR і не було — зібрали всього 1452 примірників Shelby GT500 KR: 933 фастбеки, 518 кабріолетів та лише одне купе.
Таких помаранчевих фастбеків, як на фото вище, за спеціальним замовленням клієнтів тоді, наприкінці 60-х, було зібрано лише два: один з них був доправлений у Британію з маркетингових міркувань і вже досить довгий час «мешкає» саме на Туманному Альбіоні — а автомобіль, який Ви бачите, у травні піде з молотка.
За попередніми оцінками, він може стати одним з найдорожчих Mustang, що коли-небудь продавали з аукціону.
МАТЕРІАЛ ПІДГОТОВЛЕНО БЕЗ УЧАСТІ ОФІЦІЙНИХ ПРЕДСТАВНИКІВ МАРКИ В УКРАЇНІ
